Одеса, Україна.
Щодня до українських чорноморських портів заходять цивільні судна з екіпажами з усього світу. Вони перевозять зерно, руду та інші вантажі, від яких залежить робота світової економіки та продовольча безпека цілих регіонів.
Разом із цими суднами до України приходять і люди — моряки, які не є учасниками війни. Вони виконують свою професійну роботу. Проте дедалі частіше саме вони опиняються під ударами російських безпілотників і ракет.
Саме в такі моменти поруч із ними працює Stella Maris Україна.
Stella Maris — міжнародна католицька гуманітарна місія, яка понад сто років підтримує людей моря. Її мережа представлена більш ніж у 350 портах світу. В Україні служіння Stella Maris набуло нового виміру: поряд із традиційною духовною, психологічною та гуманітарною підтримкою моряків команда допомагає екіпажам, які пережили атаки на цивільні судна, евакуацію, поранення та втрату своїх колег.
«Ми вирішили, що вибухнув двигун»
Чен, моряк із Філіппін, працював другим вайпером машинного відділення. Судно перевозило залізорудні окатки з українського порту.
«Близько шостої вечора ми почули дуже сильний вибух і відчули потужну вібрацію. Ми були в машинному відділенні й спочатку подумали, що вибухнув головний двигун.»
Лише через кілька хвилин екіпаж отримав повідомлення: російський дрон влучив у місток.
На судні почалася пожежа.
Без вагань Чен разом із колегами піднявся нагору.
«Я взяв пожежний рукав і почав гасити вогонь.»
Поки моряки боролися з полум’ям, атака не припинялася.
«Я побачив ще один дрон. Він був схожий на маленький літак із гвинтом попереду. Ми зрозуміли, що нас продовжують атакувати.»
Екіпаж був змушений припинити гасіння пожежі та шукати укриття.
Але вогонь на містку продовжував поширюватися.
Третій удар
Коли Чен вдруге повернувся допомагати, судно атакував ще один безпілотник.
«Ударна хвиля була настільки сильною, що мені здалося, ніби мене викинуло із судна.»
Уламки поранили його в ногу, груди та шию.
«Я думав, що моя нога зламана. Було дуже багато крові.»
За словами моряка, всього судно атакували чотири дрони.
Два безпілотники влучили в судно.
Ще два вибухнули поруч.
Людина, яка не повернулася
Найважчим спогадом для Чена залишається не власне поранення.
На містку перебував матрос.
«Він отримав смертельні опіки. Рятувальники вже не змогли його врятувати.»
Після атак екіпаж кілька годин очікував допомоги.
Поранені моряки поспіхом збирали найнеобхідніше для евакуації.
«Я вже не міг ходити. Стрибав на одній нозі. Ми дуже поспішали. Лише потім зрозуміли, що один із наших колег залишився на борту.»
Перший рейс до України
Для Чена це був лише другий контракт у морі.
І перший рейс до України.
На запитання, чи повернеться він працювати в районі бойових дій, він відповідає після довгої паузи:
«Якщо матиму вибір — не піду в зону війни.»
Війна, яка виходить далеко за межі України
Українські морські порти залишаються одним із ключових шляхів експорту зерна, кукурудзи, соняшникової олії та інших продуктів харчування.
Коли цивільні судна стають мішенню атак, наслідки виходять далеко за межі Чорного моря. Зростає вартість страхування судноплавства, ускладнюється логістика, збільшуються витрати на перевезення, а будь-які тривалі перебої в експорті створюють додатковий тиск на країни, що залежать від імпорту українського зерна. Особливо це стосується держав Африки та Близького Сходу, де нестача продовольства й без того залишається серйозною гуманітарною проблемою.
За кожним судном, яке заходить до українських портів, стоять не лише мільйони тонн вантажу.
Стоять людські життя.
Служіння серед війни
Для міжнародної мережі Stella Maris Україна стала місцем, де традиційне морське душпастирство поєдналося з гуманітарною роботою в умовах повномасштабної війни.
Досвід, який сьогодні отримує Stella Maris Україна, є безпрецедентним для всієї міжнародної мережі. Це досвід допомоги цивільним морякам після атак дронів і ракет, підтримки людей, які втратили своїх товаришів, і супроводу екіпажів у перші години після трагедії.
Моряки завжди були людьми, які поєднують країни.
Сьогодні вони дедалі частіше стають людьми, які першими зустрічають війну.
І саме тому вони не повинні залишатися наодинці.
