Дорогі брати і сестри!
Раз на рік католицькі спільноти по всьому світу згадують моряків під час недільних літургійних зібрань. Друга неділя липня, власне, відкриває тиждень Морської неділі — днем, присвяченим роздумам, які наближають до серця Церкви часто невидиму працю тисяч моряків — людей, які значну частину свого життя проводять далеко від родин і спільнот, але при цьому здійснюють величезне служіння економіці та розвитку народів.
Як це яскраво висловлено в конституції Gaudium et spes Другого Ватиканського собору, 60-ту річницю якого ми відзначаємо цього року:
«Радість і надія, смуток і тривоги людей нашого часу, особливо бідних і всіх, хто страждає, — це також радість і надія, смуток і тривоги Христових учнів. І справді, нічого щиро людського не чуже для них» (GS 1).
Саме тому ми хочемо, щоб усі, хто працює в морі, знали: вони — в серці Церкви. Вони не самі у своїх прагненнях до справедливості, гідності та радості. Бо справжній людський розвиток включає кожну людину й усі виміри її буття — тілесний, духовний і соціальний. Там, де проголошується Євангеліє і приймається присутність воскреслого Ісуса, світ не може залишитися незмінним. Адже Той, Хто переміг гріх і смерть, каже:
«Ось, творю все нове!» (Одкр 21:5).
У цей Ювілейний рік, дорогі друзі, новина, яку проголошують християни, має ще рішучіше ставити під сумнів існуючий порядок, бо Царство Боже кличе нас до навернення: розривати кайдани, прощати борги, ділитися ресурсами, зустрічатися в мирі — це сміливі, але цілком здійсненні людські вчинки. Вони запалюють надію. Бо, як ми навчилися з самого початку:
«Хто не любить брата свого, якого бачить, не може любити Бога, якого не бачить» (1 Йо 4:20).
Отже, вся Церква покликана задуматися над тим, як сьогодні працюють люди в портах і на кораблях, які мають права, у яких умовах безпеки, з якою матеріальною та духовною підтримкою. У пораненому створінні та в світі, де зростають конфлікти й нерівність, любов до Бога Життя означає — бути вірними життю. Бо життя — завжди конкретне: це чиєсь життя, життя в стосунках, які або звільняють, або поневолюють, або надихають, або принижують.
Тож давайте проллємо світло на те, що стоїть за нашими економіками — на тих, хто щодня забезпечує їхнє функціонування, часто не отримуючи жодної користі, а навпаки — наражаючи себе на дискримінацію і небезпеку.
Ми хочемо визнати моряків — як і закликає нас гасло Ювілею 2025 року — «паломниками надії». Свідомо чи несвідомо, вони втілюють прагнення кожної людини, незалежно від походження чи релігії, жити достойним життям через працю, взаємодію, зустрічі. Вони не стоять на місці: у них була потреба й відвага вирушити в дорогу, як багато чоловіків і жінок зі сторінок Святого Письма — людей, які подорожують у дорозі життя. «Надія» — це слово, яке завжди повинно нагадувати нам про нашу мету: ми не блукаючі без призначення, а сини й дочки, чию гідність ніщо і ніхто не зможе стерти. А отже, ми — брати і сестри. Ми походимо з одного дому і повертаємося до одного дому — до Батьківщини без кордонів і митниць, де немає привілеїв, які розділяють, і несправедливостей, що ранять.
І саме тому, що ця свідомість тверда й незламна, ми можемо надіятися. Вже сьогодні солідарність між нами та всіма живими істотами може бути сильнішою й живішою.
«Християнська надія не обманює і не розчаровує, бо вона ґрунтується на впевненості, що ніщо й ніхто не зможе нас відлучити від Божої любові» (Spes non confundit 3).
Я дякую морякам християнам та їхнім колегам інших релігій і культур: ви — паломники надії кожного разу, коли працюєте з любов’ю і турботою; кожного разу, коли підтримуєте зв’язок зі своїми родинами й спільнотами; кожного разу, коли у відповідь на соціальну чи екологічну несправедливість ви гуртуєтесь, щоб відповісти мужньо й конструктивно.
Ми просимо вас бути мостами навіть між ворожими народами, пророками миру. Адже море об’єднує всі землі, запрошує дивитися на безмежний горизонт, відчувати, що єдність завжди може перемогти конфлікт.
Я закликаю церковні спільноти, особливо єпархії, що мають вихід до морів, річок чи озер, приділяти увагу морю як фізичному і духовному середовищу, що кличе нас до навернення.
Нехай Марія, Зірка Моря(Stella Maris), веде й освітлює нашу надію.
кардинал М. Черні
префект Дикастерії Служіння цілісному людському розвиткові
